Творчий звіт вчителя історії та правознавства , зарубіжної літератури Залізнопортівської ЗОШ I-III ступенів Матис Інни Гаврилівни

                         

 "Мета навчання дитини полягає в тому, щоб зробити її здатною розвиватися далі без допомоги вчителя"

                                                                     Е. Хаббар

Наприкінці ХХ - початку ХХІ століття українське суспільство увійшло до смуги складних та суперечливих трансформацій, які охоплюють економічні, соціально-політичні, духовно-моральні підвалини соціального життя. Кризові явища впливають значною мірою на стан та ефективність формування громадянина та патріота, оскільки людина завжди формується в певних соціальних умовах. Отже, перед педагогами та вихователями стоїть важливе завдання - урахування наявних у суспільстві кризових явищ в організації виховної роботи на сучасному етапі розвитку держави. Все це підтверджує необхідність насичення громадянськими цінностями змісту освітньої системи, бо рівень громадянськості сьогодні стає важливим критерієм визначення цивілізованості суспільства та відіграє основну роль у становленні державності.

Я працюю над проблемою: « Формування громадянських компетентностей на уроках історії та правознавства, зарубіжної літератури»

В умовах трансформації вітчизняної шкільної освіти одним з невідкладних завдань методики навчання історії стає впровадження особистісно-орієнтованого підходу в поєднанні з оволодінням школярами системою компетентностей. Набуття учнями предметних компетентностей в процесі вивчення історії безпосередньо залежить від зміни методів та прийомів навчання, дослідження перспективних напрямків методичної науки. Одним із таких напрямків є робота над комплексом проблем, пов’язаних з застосуванням наочності та методики її використання на уроках історії.

На своїх уроках я використовую : речові пам’ятки минулого (знаряддя праці, зброя, кістки, гроші, предмети побуту та ін.); образні засоби наочності( картини, портрети, репродукції, плакати, фото, карикатури, віртуальні екскурсії із застосуванням мультимедійних ресурсів, відеоматеріали); умовно-графічні засоби (історична карта, таблиці, опорні конспекти, графіки, діаграми та ін.).

Формування та розвиток умінь самостійно здобувати інформацію з поза текстових компонентів підручника, розповідати про історичні події та явища, відокремлювати упереджену інформацію від неупередженої та інших вмінь, що входять до складу інформаційної компетентності, може відбуватися на основі використання всіх видів наочного матеріалу. При цьому візуальна форма наочності, як особливого джерела інформації, більш яскрава, більш виразна, а отже, і більш прийнятна для учня, якому працювати з таким джерелом інформації набагато цікавіше, ніж з текстовим. В своїй педагогічній діяльності для формування знань способу засвоєння інформації я часто використовую пояснювально-ілюстративний метод. Залучаю наочні зображення в усному викладі інформації та пред’явленні документальних і художніх текстів. При цьому користуюся усним словом, відео, пам’ятками матеріальної й духовної культури. Також мною використовуються евристичні методи навчання.

Для організації проектної і дослідницької діяльності використовую інформаційні технології. Адже наявність комп’ютерів, електронних матеріалів, підручників, енциклопедій дозволяє піднести навчальний процес на якісно новий рівень. Це сприяє формуванню умінь вирішувати поставлені задачі, займатися збиранням, аналізом і синтезом даних, отримувати з них інформацію, самостійно мислити, оволодівати комунікативними навичками.

В старших класах практикую застосування  проектних технологій (інформаційні та дослідницькі проекти).

На ряду із комбінованими уроками, проводжу уроки вивчення нового матеріалу та узагальнення, використовую нестандартні уроки – урок з груповою формою роботи, урок-залік, урок-вікторина, урок-екскурсія.

Під час уроків використовую різні прийоми, вправи та види роботи – «Логічність», «Виключення понять», «Вчитель, помиляється», «Склади розповідь», «Мікрофон», бесіди, дискусії, робота з зошитом, підручником та ілюстраціями (коментоване читання, складання плану, складання таблиць, розробка питань, робота зі словником, пояснення сюжету, порівняння ілюстрацій), робота в парах та групах («Спільний проект», «Пошук інформації», «Суд»), ігри («Три речення»,  «Чиста дошка», «Знайди помилки», «Історична абетка», «Відгадай героя», «Герой, дата, подія»).

На своїх уроках намагаюся розвивати критичне мислення учнів. Розвиток критичного мислення – це сучасна освітня технологія, розроблена американськими спеціалістами з педагогіки на основі узагальнення досвіду світової педагогіки та психології і виходячи із актуальних потреб системи освіти Критичне мислення – складний процес творчого переосмислення понять та інформації. Це активний процес пізнання, який відбувається одночасно на декількох рівнях. Адже знання, що їх засвоює критично мисляча людина, постійно диференціюються  й систематизуються з точки зору ступеня їх істинності, вірогідності, достовірності.

Суть технології: ненав’язливість, відсутність категоричності та авторитарності з боку вчителя, надання учневі можливості пізнати себе у процесі отримання знань.                                                  Розвиток критичного мислення можливий за виконання наступних умов, яких я намагаюся дотримуватися на уроках:

 прийняття різних ідей і думок; підтримка активності учнів у процесі навчання; підтримка впевненості учнів у тому, що їх зрозуміють; віра в кожного учня;

розвиток впевненості в собі кожного учня і розуміння цінності своїх ідей та думок; активна участь у навчальному процесі; повага до різних думок.

Основні фази педагогічної технології «Критичне мислення» Виклик                                                                                                         Актуалізація, відтворення всього, що учень знає (десь щось чув, щось читав тощо) з даної теми. Дуже важливо, щоб учень на цій фазі сам визначав рівень своїх знань.

Активізація учня, напрямлена на свідомий, ґрунтовний та критичний підхід до розуміння нової інформації, активна участь у процесі навчання. Формування особистого інтересу до теми з тим, щоб учень сам ставив собі мету навчання.                                        Види діяльності учнів: парна та групова мозкова атака, використання ключових слів, перехрещених логічних ланцюжків, поділ на кластери (смислові блоки), конструктивна таблиця "знаємо – хочемо знати - узнали” тощо.

Реалізація (осмислення)

Отримання нової інформації за умови постійної підтримки активності до навчання, інтересу до теми.

Осмислення нової інформації: задача вчителя – допомога в усвідомленні учнями власного розуміння матеріалу, сприйманні нового.Співставлення нової інформації з власними знаннями.   

Рефлексія (самооцінка), або роздуми

Цілісне осмислення, узагальнення отриманої інформації;закріплення нових знань і активна перебудова уявлень у відповідності з новою інформацією.

Вироблення відповідного ставлення до матеріалу, що вивчається, виявлення ще незнаного – тем і проблем для подальшої роботи: активне переформулювання отриманої інформації сприяє формуванню особистого ставлення до нових знань.

Аналіз всього процесу вивчення матеріалу; обмін думками дає можливість розширити мовний простір і ознайомитись з іншими точками зору.

Навчання, що засноване на моделі «виклик – осмислення – роздуми (самооцінка)» з використанням певних прийомів, які сприяють розв’язанню задач, що виникають на кожній стадії, дає викладачу можливість:                                                                                      чітко виділяти цілі навчання;

підвищити мотивацію навчання;

забезпечити активну навчальну діяльність;                                        забезпечити обробку інформації;                                                             стимулювати зміни;                                                                                   стимулювати роздуми;                                                                           давати можливість почути різні думки;                                                  допомагати задавати питання учням;                                                                сприяти самовираженню та задіяти почуття і емоції учнів;                     На уроках зарубіжної літератури на перше місце в роботі ставлю розвиток розвиненої особистості, що включає розвиток мови, мислення, розвиток вміння самостійно працювати, здобувати знання і потрібну інформацію, розвиток вольових якостей, розвиток вміння учитися, розвиток здібностей, інтересів, емоцій, пам’яті.

Ніякі поняття не даю в готовому вигляді .Знання здобувають учні шляхом пошукової роботи, дослідження. Саме в процесі дослідження, порівняння, аналізу формую найважливіші поняття, розвиваю уміння і навички.

Перед вчителем стає нелегке завдання -досягти певної психологічної сумісності з учнями, вміти виявити ініціативу і самостійність одних і нерішучість інших.

Бажано, щоб діти усвідомили на уроці новизну, а тоді і виникає інтерес до нового, до пізнання. Для цього застосовую випереджаюче навчанням.

Вся моя робота покладена в основу виховної системи «Я – особистість». Я люблю моїх учнів за те, що вони є, люблю такими, які вони є, не хочу їх змінити, а хочу розкрити та розвинути все найпрекрасніше, що в них є. Я просто живу разом з ними, змінююсь разом з ними, радію і страждаю також разом з ними. Таке ставлення до дітей дозволяє їм відчути і пережити власну цінність, стати впевненими у собі людьми з адекватною самооцінкою, яка допоможе їм загартовувати своє психічне здоров’я.

Народне прислів’я «Добре слово мало коштує, та дорого цінується» для мене є аксіомою в роботі. Крім того, мене надихають слова Едмунда Берка: «Своїм терпінням ми можемо досягти більшого, ніж силою». Саме тому я намагаюсь хвалити моїх учнів за старанність так само, як за досягнення. Я даю їм зрозуміти, що інколи старанність та наполегливість навіть важливіші за результат. Я також допомагаю дітям ставити перед собою реальні, конкретні цілі. Крім того, величезного значення я надаю роботі з книгою. На мою думку, книга – не тільки джерело знань та певного обсягу інформації, а й невичерпна криниця людських почуттів, емоцій та хвилювань, які допомагають кожному читачеві зрозуміти і висловити власні емоції та почуття. Саме тому на уроках я намагаюся приділяти увагу детальному аналізу сюжетної лінії, характерів героїв творів, що вивчаються емоційному забарвленню та палітрі почуттів, які розкриває автор. В позакласному читанні я рекомендую дітям читати твори різних жанрів, науково-популярну літературу, дитячу періодику тощо.

Всю виховну роботу реалізую через принципи демократизації, гуманізації, народності виховання, психологізації навчально – виховного процесу.

Мету і принципи виховання реалізую через систему виховних заходів по кожному з основних напрямків.

Працюючи з дітьми я переконалась, що будь-яка справа лише тоді по справжньому цікава для дітей, коли задумана і організована самими дітьми, тому стимулюю самостійну діяльність учнів.

Мені хочеться, щоб наші діти стали людьми з великої літери, щоб наші діти були не діловими телефонно – комп’ютерне – телевізійне пристосованими роботами без почуттів. Щоб їм було в кого вчитися я постійно працюю над собою, вдосконалюю себе, вчуся разом з дітьми пам’ятаючи слова Л. Толстого :”Якщо вчитель має лише любов до справи, він буде хорошим вчителем. Якщо вчитель має лише любов до учня, як батько, мати, він буде кращим від першого вчителя. Якщо вчитель поєднує в собі любов до справи і до учнів, він – досконалий вчитель”.

В ході своєї педагогічної діяльності я намагаюся викликати в учнів потребу до самостійної практичної діяльності, активізувати мислення та здібності, формувати загальні і спеціальні вміння, активну життєву позицію.